Зробити "Стартовою"   Додати в "Вибране"   Підтримати "Світ словарів"  
 

Украинская Баннерная Сеть
 

  Словники  
Словник сленгу хипі
Словник російській цивілізації
Словник церковних термінів
Школьный етимологічний словник
Словник іноземних слів
Словник прикладний інтернетіки
Словник астрологічних термінів
Словник злодійського жаргону
Словник йоги
Словник комп'ютерної лексики
Архитектурный словник
Новейший філософський словник
Довідник з фразеології
Педадогічна енциклопедія
Енциклопедия юриста
Психологічний тлумачний словник
Словник синонімів
Історичний словник
Словарь з політології
Словник Даля
Словник медичних термінів
Теософский словник
Тлумачний словник фінансових термінів




Украинская Баннерная Сеть
 
Пошук по словарям:
Ключові слово: шукати в:  
Словарь з політології


Свідомість політична - усвідомлення соціокультурної цілісності частковим, ідеологічним образом, спрямоване на збереження й захист національно-державного утвору з урахуванням інтересів панівних соціальних класів або верств. Політична свідомість є моментом цілісної загальнокультурної свідомості, воно відображає всі практичні й духовні особливості наявної соціальності. Політична свідомість відрізняється від свідомості загального характеру тим, що воно прагне до осмислення цілого на основі системи цінностей, до яких ставляться інтереси держави, політичної еліти верств, що панують, населення і т.д. Залежно від специфіки культурно-технологічної й політичної організації суспільства, ці цінності можуть коливатися в границях пріоритетів політичного простору. У той же час політична свідомість не може не бути ідеологізованим, воно має акцентоване практичносвладне значення й виконує властиву їй функцію осмислення суспільства з позицій політичної організації й влади. Проблема істинності актуальна й для політичної свідомості, незважаючи на те, що воно завжди містить ідеологічно-спекулятивний момент. Момент істинності політичної свідомості перебуває в границях його адекватності усвідомлюваної соціально-політичної ситуації. Особливо актуальна адекватність даної форми свідомості в критичні, кризові моменти історії значною мірою залежить спрямованість і ступінь концентрації соціальної енергії, економічної, дипломатичної або військової чинності, а отже, доля держав і народів. Адекватність, відповідність свідомості соціально-політичної ситуації й здатність ця свідомість за рахунок організації перетворити в реальну соціальну чинність може подолати кризу в суспільстві. Неадекватність політичної свідомості, що виражається в ілюзорності, утопічності або суб'єктивності, що виходить за межі політичного простору руйнує суспільну міць, приводить до наростання криз і загибелі національно-державних утворів (країн). У той же час політична свідомість як таке може сприяти зм'якшенню кризових ситуацій. Безкризисний розвиток історії можна вважати критерієм істинності політичної свідомості й відповідності політичної структури й політичної еліти реальним суспільно-політичним відносинам. Подібне відношення до політичної свідомості пов'язане з тим, що всяка політика починається з усвідомлення існуючого суспільства, постановки тих або інших управлінських, політичних цілей. Політичні цілі є безпосередньою основою організації політичної діяльності. Тому від того, наскільки ясно й адекватно представники політичної еліти розуміють свої завдання й можливості їх рішення, залежить ефективність політичного керування, і, отже, стан реального життя держави й населення. У самому загальному плані політична свідомість складається в певній культурній ситуації й визначається нею. Так, у всіх культурах, крім західної, політична свідомість носить ірраціональний, «ненауковий» характер. Політична свідомість має форми традицій, релігійних принципів, священних і індивідуальних осяянь, гадань і пророкувань, тлумачення снів і бачень, одкровень мудрості, визначення долі людей і держав по священних книгах, гороскопах, спілкування з парфумами предків і великих попередників, і т.д. Історія розвитку політичної свідомості бере початок у міфології в країнах Сходу. Політична свідомість у Європі спочатку мало ті ж форми, що й на Сході. Вищою його формою була мудрість великих законодавців. Вони видавали закони, по яких люди повинні були жити століттями. З античної стародавності до нас дійшли міфи про сім мудреців. У їхнє число входили різні люди. У реальності їх було набагато більше. Їм вдавалося краще інших осмислити соціальну дійсність і виразити її в загальних формах законів, виконання яких у рамках політичної організації суспільства гарантувало максимальну успішність усього суспільного існування, відтворення. Сучасні психологи (К. Юнг) дійшли висновку, що в результаті соціального досвіду створюється поле несвідомого, у якім «витають» ідеї. Найбільш здатні до цього люди вловлюють, осмислюють ці «флюїди», образи й перетворюють їх в ідеї, політичні програми, закони і т.д. Значна частина усвідомлення здійснювалася в релігійній формі. У цій формі свідомість ішла від пророків, які мислили, як уважається в рамках релігійного світогляду, не самі, а виражали волю Бога. Крім цих ірраціональних моментів, починаючи із часів античної Греції, до масиву політичної свідомості приєднуються принципи, вироблені в руслі філософії, метафізичної свідомості. Великі філософи стародавності Геракліт, Пифагор, Сократ, Платон, Аристотель і інші намагалися створити універсальні політичні системи, які були б засновані на універсальних принципах добра, справедливості, гармонії, суспільного блага і т.д. Наприклад, Аристотель був духовним наставником Олександра Македонського, політична свідомість якого, у сукупності з організаторським генієм, виявив вирішальний вплив на політичну організацію еллінського миру. Епоха нового часу перетворюється в культуру науково-технічного прогресу, що народжується. Ця культура викликає до життя небувале в колишній історії розвиток раціональної свідомості, в основі якого лежить метод логіки. Логіка концентрує в собі весь минулий досвід людства, а він, у свою чергу, цілеспрямовано проектує на предмет наукового, раціонального знання. У результаті свідомість ухвалює форму закону. Предмет пізнається об'єктивно, однаково для всіх людей. Таке знання може технологічно відтворюватися в будь-яких умовах, що необхідно для промислового виробництва. Людство влаштоване так, що пануюча свідомість епохи здобуває загальний характер. Відбулося це й з політичною свідомістю. Емпірична спрямованість свідомості, сформульована Ф. Бэконом, змінює й эпистемологическую, пізнавальну спрямованість ідеології. Кращі розуми Європи намагаються політичну структуру осмислити раціонально, науково. Для цього, як видалося, досить пізнати закони розвитку суспільства, сутність політичної організації, об'єднати їх і показати людям, як потрібно жити в умовах оптимальної політико-соціальної системи. Вищою крапкою домагань раціональної ідеології можна вважати марксистську теорію. Маркс і Энгельс, виходячи із принципу матеріалістичного розуміння історії, покритикували суспільство буржуазних відносин. Вони дійшли висновку, що для створення суспільства справедливості необхідно подолати приватну власність на засоби виробництва й створити безкласове суспільство. У цьому суспільстві всі повинні трудитися в сфері проведення матеріальних благ, займатися всіма іншими соціальними функціями, включаючи й сферу політики. На думку Маркса, це створило б можливість гармонійно розвиватися всім людям, що у свою чергу розвило такий процес у суспільстві, який дозволив би обійтися без політики. У комуністичнім суспільстві, по цій теорії, керування речами перемінить керування людьми, а це допоможе подолати політичну організацію суспільства. Ця теорія була так приваблива, що мільйони людей стали її послідовниками. У Росії кінця ХIХ століття кризовий стан суспільства виступав спонукальним мотивом для ідеологічних пошуків шляхів реформування. Теорія Маркса, створена для розвиненого промислового суспільства, була сприйнята як наукова соціологія радикального характеру й була пристосована до російської дійсності Леніним. Після революції 1917 р. партія більшовиків здійснила зухвалу спробу створення суспільства на основі марксистсько-ленінської ідеології. У результаті в СРСР було за найкоротші строки створене промислове суспільство, країна була перетворена в наймогутнішу мілітаризовану наддержаву. У той же час ніякого комунізму не вийшло, а експлуатація, з якої повинні були боротися комуністи, перетворилася у сверхэксплуатацию. Політичний режим замість волі приніс терор тоталітаризму, а через сім десятиліть система звалилася. Можна констатувати, що з моменту появи політичної свідомості до самого останнього часу, політичні цілі, які ставляться у всеосяжних радикальних програмах, реалізуються не так, як вони замислювалися. З'являються такі обставини, які не дозволяють втілити в життя ідеальні моделі політичної свідомості. Це приводить багатьох мислителів до висновку, що ми ще дуже мало знаємо про самих собі, про те, що таке суспільство. Саме із цієї причини в східних деспотіях практично немає вільних людей. Гармонізація здійснюється в них за рахунок загального обмеження. В античності достатньою волею мали тільки вільні громадяни. Раби прирівнювалися до свійських тварина. В умовах феодалізму вільними були вищі стани. Тільки демократія робить людей формально рівними стосовно прав, до закону. Політична свідомість не в змозі створити гармонічних умов життя для всіх членів суспільства навіть у формі утопії - усі утопії містять внутрішні протиріччя, які неможливо дозволити в їхніх рамках. Політична свідомість виступає у формі ідеології, тому завжди идеологично. Идеологичность цієї форми свідомості укладається в тому, що воно усвідомлює суспільство в цілому з позицій якої-небудь його частини - класу, шаруючи, корпорації і т.д. Офіційна політична свідомість виражає інтереси пануючих соціальних чинностей і еліти, а опозиційне - інтереси який-небудь інш, що народжується або відмирає, частини соціальної структури. Політичні реалії стали основою для висновку, згідно з яким будь-яка політична свідомість идеологично, частково й утопічно (К. Мангейм). Це пов'язане з вічним обмеженням політики - виражати приватний інтерес у якості загального. Обмежувати практично всіх людей заради відтворення цілого - держави - як велич, так і проклін політики. У сучаснім суспільстві з яскраво вираженими приватними інтересами й засиллям бюрократії сформувати загальну політичну свідомість під чинність тільки «позакласовим», «безпартійним» інтелігентам. Проблема деідеологізації політичної свідомості, додання йому статусу загального, включення в нього інтересів усіх верств населення сучасного суспільства актуальна, але дотепер нереалізована. Її принципове рішення пов'язане з подальшою гуманізацією суспільства, його демілітаризацією, экологизацией, деэлитизацией і багатьма іншими процесами, що зачіпають інтереси практично всього населення Землі. Крім деідеологізації перед політичною свідомістю сучасності коштує завдання можливості втілення його висновків у реальну політичну практику. Дана проблема може бути вирішена, якщо політична свідомість крім адекватності ціннісної реальності придбає статус технологічності. Політична свідомість реалізується через діяльність держави й політичних партій, різні форми організаційної діяльності і т.д. Від зрілості й адекватності свідомості залежить багато в чому успішність усієї політики.



0 - 9 - A - B - C - D - E - F - G - H - I - J - K - L - M - N - O - P - Q - R - S - T - U - V - W - X - Y - Z
А - Б - В - Г - Д - Е - Є - Ж - З - І - Ї - К - Л - М - Н - О - П - Р - С - Т - У - Ф - Х - Ц - Ч - Ш - Щ - Э - Ю - Я

Абсолютизм
Абсентеїзм (лат.absentis — відсутній)
Авантюризм політичний (фр. аvanture - пригода, ризик)
Автаркія політична ( від греч.autarkia – самозадоволення)
Автократія (греч.autokrateia - самовладдя, самодержавство)
Автономія (греч. autonomia – самоврядування, незалежність)
Авторитаризм
Агресія ( від лат. аgressio – напад)
Активність політична
Альтернативи розвитку
Анексія ( від лат. аnnexio – приєднання)
Апарат державний (лат. apparatus – устаткування)
Аттитюд
Аристократія ( від греч. aristos – кращий і kratos -влада)
Баланс політичних сил
Безпека державна (національна)
Безпека міжнародна
Безопсность регіональна
Біхевіоризм
Боротьба політична
Боротьба політична
Бюрократизм
Бюрократія
Вето
Взаємної безпеки
Влада
Влада політична
Влада (форми влади в кратологии)
Влада епохи постмодерна
Зовнішня політика
Внутрішня політика
Військова політика
Війна цивільна
Війна й збройний конфлікт
Волюнтаризм
Геноцид
Геополітика
глава держави
глава уряду
Глобальні проблеми
Держава
Держава добробуту
Держава загального благоденства
Держава національна
Держава поліцейська
Держава правова
Цивільна культура
Цивільний процес
громадянське суспільство
Цивільна згода
Цивільна співучасть (участь)
Громадянство
Рух політичний
Демократія
Деспотизм
Діагностика політична
Діалог політичний
Демократичний соціалізм
Євразійство
Європарламент
Природно-правова школа
Законодавча влада
Ідеал політичний
Ідеологія
виборча система
Імперія
Імпічмент
Інститут політичний
Інтеграція політична
Інтелігенція в політику
Інтереси в політику
Інформаційне суспільство
Ісламізм у політику
Виконавча влада
Історичного песимізму
Класи
Комунізм
Комуністичні партії
Компроміс у політику


Сторінки: 1 2 3 4

 
  Нові слова  
Всквозь
Всквоктаться
Вскиваться
Сальдар
Сальдо
Сальдо до перенесення
Чьюта
Круг
Яснослышание здатність
Поділ влади
Роззброювання
Реалізм політичний
Пущино
Бджола
Бджола
Гомеопатия
Гонорея
Грыжа
щораз
Усякими способами
Усякого жита по лопаті
Г. алкогольний гострий короткочасний
Г. атеросклеротичний хронічний
Г. артериосклеротический хронічний
Дванадцяти таблиць закони
Подвійне громадянство
Подвійне оподатковування
Гаудиг
Гафури
Гачев
Абак
Алтарь
Амфипростиль
Alpha testing
Alpha value (alpha level, alpha channel)
Alphabet алфавіт lowercase
Абсолют (absolute)
Абхинивеша (abhinivesha)
Абхьяса (abhyasa)
Агнец (слав. ягня)
Акафист (греч. неседальноє [спів])
Аксиос (греч. гідний)



  Електронний словик On-Line
2008 -2009
SLOVNIK
Создание сайтов & Раскрутка сайтов Skylogic