Зробити "Стартовою"   Додати в "Вибране"   Підтримати "Світ словарів"  
 

Украинская Баннерная Сеть
 

  Словники  
Словник сленгу хипі
Словник російській цивілізації
Словник церковних термінів
Школьный етимологічний словник
Словник іноземних слів
Словник прикладний інтернетіки
Словник астрологічних термінів
Словник злодійського жаргону
Словник йоги
Словник комп'ютерної лексики
Архитектурный словник
Новейший філософський словник
Довідник з фразеології
Педадогічна енциклопедія
Енциклопедия юриста
Психологічний тлумачний словник
Словник синонімів
Історичний словник
Словарь з політології
Словник Даля
Словник медичних термінів
Теософский словник
Тлумачний словник фінансових термінів




Украинская Баннерная Сеть
 
Пошук по словарям:
Ключові слово: шукати в:  
Педадогічна енциклопедія


Авторитет - (ньому. Autoritдt, від лат. аutoritastвлада), вплив к.-л. особи, групи або організації, засноване на знаннях, нравств. гідностях, життєвому досвіді. Виражається в здатності носіїв А. направляти, не прибігаючи до примусу, думки, почуття й учинки ін. людей, а також у визнанні останніми за носіями А. права на керівництво, у готовності випливати їхнім вказівкам і радам. Значення А. у вихованні вирішальним образом визначається роллю в цьому процесі особистості вихователя. У дошк. дитинстві гл. вихователями дитини є батьки. Осн. завдання виховання на цьому віковому етапі — засвоєння дитиною елементарних правил спілкування й взаємодії, норм і способів схвалюваного старшими поведінки. Дорослі, і в першу чергу батьки, споконвічно виступають для дитини в якості А. і, з одного боку, є носіями тих цінностей, домрыми повинен опанувати дошкільник, з іншого боку — покликано контролювати процес оволодіння такими цінностями. На цьому етапі особистісного розвитку дитину «... самий зміст авторитету в тому й полягає, що він не вимагає ніяких доказів, що він ухвалюється як безсумнівна гідність старшого, як його сила й цінність, видима, так сказати, простим дитячим оком» (М акаренко А. С., Пед. соч., т. 4, с. 66). Таке «авансування» довірою й повагою з боку мол. члена родини іноді сприймається родителями як можливість не додавати зусиль для підтримки свого А. Подібна позиція найчастіше проявляється у виборі дорослими помилкової тактики виховання, і в першу чергу опіки й диктату. Це різко знижує довіра до батьків і приводить до руйнування їх А. в очах дитини в підлітковому, а часом уже в молодшому шк. віці. Оптимальна тактика виховання полягає в співробітництві дорослого й дитини, у прагненні й умінні батьків так організувати спільну діяльність і спілкування, щоб дитина в міру своїх сил став справжнім партнером дорослих у вирішенні життєвих проблем. Батьківський А. у виходить, мері визначається характером взаємин у родині, а також системою вимог, пропонованих дорослими до дитини. Ці вимоги повинні бути обґрунтованими, несуперечливими й, головне, відрізнятися розвиваючим характером. Повага до дитини, доброзичливість, справедливість виступають як наиб, важлива умова зміцнення батьківського А. Лише на цій основі досягається єдність позитивного воспитат. впливу дорослих членів родини на дитину й взаємодія родини й педагогів у підтримці А. дорослого. Вступ дитини в школу суттєво розширює коло його спілкування й висуває нових авторитетних осіб. Успішність особистісного розвитку школяра багато в чому залежить від того, чи володіють педагоги в його очах А. і які підстави такого відношення конкретного учня до конкретного вчителя. Роль учителя припускає виконання їм ряду функцій, безпосередньо пов'язаних із прийняттям рішень, що визначають життєдіяльність уч.-воспитат. колективу. У зв'язку із цим існує думка, що вчитель як би споконвічно, незалежно від своєї проф. підготовленості й особистісних властивостей наділений в очах учнів стійким А. Однак бажана слухняність учня може бути лише показним. У цьому випадку учень, поведінка догрого зовні відповідає пропонованим йому вимогам, у ситуації ослаблення контролю принципово міняє свій спосіб життя й дій. Як правило, в основі слухняності лежать довіра до вчителя, переконаність у його правоті, внутр. готовність школяра розділити з педагогом відповідальність за прийняті останнім рішення. Але трапляється, що картина внеш. благополуччя приховує лише покірність, прагнення піти від реальних життєвих проблем, острах виявити самостійність. Результатом зміцнення А. особистості вчителя виявляється визнання за ним права ухвалювати значимі для школярів рішення. Однак це не означає зниження самостійності учнів, відповідальності за наслідки їх поведінки. Навпаки, атмосфера, створювана діями авторитетної особистості, стимулює прагнення до творч. діяльності й колективістському самовизначенню. Життєдіяльність справжнього колективу неможлива без влади А. особистості, тобто влади, що є прямим продовженням заслуженого в реальних справах довіри. Інша ситуація складається, якщо педагог орієнтований преім. на перевагу своєї ролі. Авторитарні методи т.зв. рольового тиску закономірно приводять до втрати інтересу до навчання, до безвільності й бездумній покорі. А. влади, не підкріплений А. особистості, ока: зывает на вихованців деморалізуючий вплив. Так, А. С. Макаренко протиставляв усім різновидам неправильного А. — «А. придушення», «А. відстані», «А. педантизму» і т.п. — справжній А. особистості педагога. А. звання «учитель» є однієї з найважливіших передумов становлення А. особистості педагога. І разом з тим А. особистості конкретного педагога може виявитися тою основою, на доорій будується зважаючи на якісь обставини зруйнований раніше А. ролі вчителя. Підстави А. педагога різняться залежно від характерних рис розвитку особистості мол. школярів, підлітків, юнаків. Для учнів молодшого шк. віку А. учителі, як правило, заснований на А. його ролі. У більшості випадків, і особливо в 1-м кл., за вчителем зізнається право на прийняття відтветств. рішень як у значимій ситуації для даного учня особисто, так і значимої для групи в цілому, в умовах як навчальної, так і внеучебной діяльності. Це явище може бути розцінене як іррадіація А. ролі, тобто перенос А. у ті сфери життя групи, де його право на подібне положення не тільки не перевірялося, але й прямо не передбачалося. Для підлітків А. ролі виявляється недостатньо. Хоча в ситуації, значимої для колективу в цілому, і насамперед в умовах уч. діяльності, за вчителем, як правило, зізнається право ухвалювати ответств. рішення. У ситуації ж особистої зацікавленості, і особливо в умовах внеучебной діяльності, така довіра авансується меншою мірою, чому це відбувалося в мол. шк. віці. Це явище може бути розцінене як специфікація А. ролі педагога. Якщо ж учитель виявляється авторитетний і в цій сфері, то можна констатувати наявність справжнього А. його особистості. У старшому шк. віці (рання юність) проявляється подальше посилення особистісної вибірковості за рахунок зменшення орієнтації на роль. Якісь учителі виявляються авторитетними, а якісь ні, не стільки тому, що вони вчителі, а в силу авторитетності або неавторитетності їх особистості. Відношення до вчителя в ст. школярів досить схоже з відношенням до викладача з боку студентів (педагог, високо компетентний у своєму предметі, як правило, користується в них повагою). Цінується й уміння розпоряджатися вчительською владою, але над усе котирується людяність, здатність до розуміння й підтримці, чуйність. І в старшокласників, і в студенч. молоді А. користуються высококвалифициров. педагоги, доырые у відносинах з учнями змогли стати ст. товаришами юнакам і дівчатам. Від того, наскільки в очах учнів авторитетні конкретні педагоги й увесь пед. колектив, залежить успіх створення атмосфери, що виховує, уч. закладу, доараю у свою чергу сприяє формуванню й зміцненню А. педагогів. Літ.: Вуха якийсь К. Д., Три елементи школи, Избр. пед. соч., т. 1, Мі974; Добролюбов Н. А., Про значення авторитету у вихованні, Избр. пед. соч., М., 1986; Макаренко А. С., Про батьківського авторитет, Пед. соч., т. 4, М., 1984; Кін І. С., Психологія старшокласника, М., 1982; Психологія особистості, що розвивається, під ред. А. В. Тетровского, М., 1987; Кондратьев М. Ю., Доданки авторитету, М., 1988. М. Ю. Кондратьев, Л. А. Левшин.



0 - 9 - A - B - C - D - E - F - G - H - I - J - K - L - M - N - O - P - Q - R - S - T - U - V - W - X - Y - Z
А - Б - В - Г - Д - Е - Є - Ж - З - І - Ї - К - Л - М - Н - О - П - Р - С - Т - У - Ф - Х - Ц - Ч - Ш - Щ - Э - Ю - Я

Абай кунанбаев
Абакумов
Абасзаде
Абовян
Абстракція
Абульханова
Абульханова
Аверинцев
Австралія
Австрія
Автоматизована навчальна система
Автоматизм
Автономія
Авторитаризм
Авторитарне виховання
Авторитет
Авторська школа
Агаян
Агинский бурятський автономний округ
Агресивна поведінка
Агропединституты
Агуайо
Адаптація
Аджарія
Адлер
Адигея
Азбукин
Азбуковники
Азербайджан
Айзенк
Аини
Академічна гімназія
Академічний університет
Академія комуністичного виховання
Академія педагогічних наук ссср
Акредитація
Аксарина
Акселерація
Активність
Активність особистості
Аламдарян
Албанія
Алгоритмізація
Алексій ii
Ален
Алжир
Алкоголізм
Алкуин
Алтынсарин
Алчевская
альмедингенддумим,
Альт
Альтернативні школи
Амерлинг
Амонашвили
Аморальність
Аналіз
Аналіз
Ананія ширакаци
Ананьев
ahаtomoгфізіологічні особливості дітей
Анвайлер
Ангола
Андрагогика
Андрєєв
Андрєєва
Андронов
Аникст
Аномальні діти
Анопов
Антипатія
Антипедагогіка,
Античність
апацаиааере
Апперцепція
Апраксина
Априлов
Аргентина


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7

 
  Нові слова  
Всквозь
Всквоктаться
Вскиваться
Сальдар
Сальдо
Сальдо до перенесення
Чьюта
Круг
Яснослышание здатність
Поділ влади
Роззброювання
Реалізм політичний
Пущино
Бджола
Бджола
Гомеопатия
Гонорея
Грыжа
щораз
Усякими способами
Усякого жита по лопаті
Г. алкогольний гострий короткочасний
Г. атеросклеротичний хронічний
Г. артериосклеротический хронічний
Дванадцяти таблиць закони
Подвійне громадянство
Подвійне оподатковування
Гаудиг
Гафури
Гачев
Абак
Алтарь
Амфипростиль
Alpha testing
Alpha value (alpha level, alpha channel)
Alphabet алфавіт lowercase
Абсолют (absolute)
Абхинивеша (abhinivesha)
Абхьяса (abhyasa)
Агнец (слав. ягня)
Акафист (греч. неседальноє [спів])
Аксиос (греч. гідний)



  Електронний словик On-Line
2008 -2009
SLOVNIK
Создание сайтов & Раскрутка сайтов Skylogic