| |
Перевертати
- відвертати, ворачивать що або чим; повертати,
загортати, обертати, перевертати, звертати; вертіти з боку
на бік, перекладати; обертати, вертіти колом. Перевертай з дороги. Відвертай
камінь у яму. Відвертай його назад. Кінь молодий ще: перша голова на
плечах, а шкіра не ворочена. Минулого не відвертаєш: не на конях, не
завернеш. Плюнеш, не піймаєш (не перехопиш); слово випустиш, не
відвертаєш. Напишеш, не зітреш; відрубаєш, не приставиш; скажеш, не
відвертаєш. Як прагну, так і відвертаю (так і кручу). Не перевертай (не воруши),
не твоє. Іди точило перевертати. Віддати гроші легко, відвертати важко. Він
усім будинком перевертає, править. Мачинка колодою перевертає, блоха людиною.
Мала мова, так людиною перевертає. Мова царствами перевертає. Як ні
перевертай, одне одного коротше. Сабан добре відвертати, так не рыхло кладе.
Відвертай губу на кінь, промысл. касп. кермо право на борт. Глянеш, так з
душі відвертає, паскудно. Така пика, що з душі відвертає (що сам ляпасу
просить). Що про той тужити, чого не можна відвертати (або: чому не можна
пособить). Окоротишь, так не відвертаєш. Що про те говорити, чого не можна
відвертати? - ся, робити те ж над собою, або | бути подвержену этим
діям. Не ворочайся, спи. Відвертай додому. Млин ворочається
вітром. Ну, ворочайсь, повертайся, ворушися, живее. Ворочається, як
исподний жернов, тобто ні з місця. Одна сльоза котилася, інша
відвертала. А щоб тобі придалося, так на свій же двір відвертало! про
лихослів'ї. Мова ворочатся, говорити хочеться. Вимовити не хочеться, так і
мова не ворочається. Ворачивать більш употреб. із приводом. І ми
ворачивали камені. Ворочанный прич. страдат. (перевертати) перелицеванный,
вивернутий; вороченный (відвертати), відкликаний назад, назад.
Взворачивай на плеча. Вивернув надовбі. Доворочался до пролежня.
Загортай праворуч. Изворотись як можеш. Навернув на пень.
Оберни, оглянься. Відверни ладь. Поверни боком. Підверни
камінь. Переверни изнанкою. Привороти ближче. Проворочався всю ніч.
Грозою розвернуло дерево. Звертай з дороги. Ворочанье порівн. дія
по глаг. перевертати й ворочатися. Ворочный, ворошный влад. поворотливый,
моторний, воровый, розторопний, видний собою. Воротливый, згідливий,
схильний відвертати. Вороть ж. ворочанная, вивернутий одяг,
противопол. невороть. Воріт м. комір. За вороток, та й на холодок.
Лайка на комірі не висне. Дорогий камінчик у три гроші, ланцюжок в
алтин, старому на комір, так спущу його на воду. Феодул, що губи надув?
(Так каптан пропалив.) Застругати можна? (Так голки немає!) А велика діра? Так
один комір залишився! Двоє дітей, третій на комірі, новг. чекаємо. | Вал на
осі, навой, що звертається колесом з рукоятями, вставними важелями,
хрестовинами. Лежачий комір, баран, навой, брашпиль; стоячий, у рибалок
бочка. Малий лежачий, ручний, лебідка. Навиваючи канат на комір, піднімають
баддю з колодязя. Вороток м. умалит. в обоє знач. Рід ключа, накладній
резачок, для різання гайок. | Частина шкіри із шиї й грудей вола, на підошву.
Перевертала, відвертала про. хто владний, управляє, перевертає всім. Це в нас
корінний відвертала. | Головний прикажчик у купця, що заправляє всіма
справами його. Відвертало порівн. великий важіль; мірошницький хвіст, важіль, колода,
яким перевертають млин до вітру. Вратило порівн. вал у кроснах у ткацькому
стану, навой, на якім навита основа. Воротильщик новг. робітник
рибальського коміра, на тоні. Воротины ж. мн. дорога назад, обіг,
повернення. Ми на воротинах зустріли його. Багато каятин, мало воротин.
Воротиша арх. сплата або віддача боргу, повернення позики. Вороча ж. арх.
бучало, вир під мірошницьким колесом. Ворочь ж. арх. лоток, лопата
водяного мірошницького колеса. Комір м. воріт, комірець, частина
пришивной одяги, що обіймає шию або лежача близько, навколо неї. Комір
стоячий, лежачий. Шитий гладдю жіночий комірець. Шитий золотом
мундирний комір. Воротушка ж. новг. оплечье, верх, ліф жіночої
сорочки; до неї, з полотна поровнее, станина, стань, підставка. Воротный,
комірковий, воротовой, относящ. до коміра, коміра. Воротовая
запонка. Воротовой важіль. Воротушка ж. яросл. вологодск. верхня частина
жіночої сорочки, з напіввідчиненим коміром, на молоді з короткими, на
бабах з довгими рукавами; нижня частина сорочки; стань. Воротушка
холщевая, коленкорова, ситцева, серпанкова, шовкова.
|
|
