| |
Воркотати
- про голубів, бурмотати, видавати властивий птахові цієї
голос; | *милуватися, говорити вкрадливо, лестиво, ніжно. Ворковаться, про
голубах, почати розумітися, паритися. Ця парочка воркуется. Горленка
взворковала. -лась, заворкотала. Вона в нього выворковала, випросила.
Доворковал століття свій. Изворковался, знеміг воркочучи. Наворковала, та й
полетіла. Поворковав, полетіла. Проворковал їй, та й покинув.
Разворковался, не вгамуєш. Воркованье порівн. бормотанье голублячи. Воркотати
южн. воркотати; | також гарчати, виявляти невдоволення своє
півголосним бормотом; про звіра; видавати сердитий, неголосний голос, йому
властивий; про людині щунять, корити кого; бурчати, сваритися;
безличн. буркотати, гурчати. У животі гарчить. Воркливый, воркотливый
голуб, що охоче воркоче; - людей, ворчаливый, мисливець гарчати,
бурчати, завжди й усім незадоволений. Воркливость, воркотливость, гарчачи
ливость ж. властивість це. Воркотня ж. воркованье, про багатьох голубів ( як
стуканина, балаканина та ін.); або бурчання порівн. воркотень ж. тамб. дія
по глаг. гарчати. Худе молчанье краще доброго бурчання. Воркотень пск.
буркун, воркун, воркотун м. -нья, воркуша ж. бормот, голуб сильно й
що багато воркоче; | людей буркотлива, воркотливый, незадоволений; але
краще розрізняти голуба воркуна від людини воркотуна. | У сиб. воркун,
падун або падунец, похилий водоспад, поріг річковий, перекат, перебір,
сарма. Воркуни мн. влад. болкуны, більші бубонці. Поїхали з
воркунами. Ворчея ж. воркунья, жінка воркуша. | Буркун, влад.
індійський півень. Воркотуха в животі йде, бурчання, воркот, воркотня.
ВОРОБА ж. циркуль, розпірка, кружало; снаряд у мулярів, для
обрису кіл, окружностей: дошка, що ходить колом на цвяху, шпеньке.
| Снарядец для перевірки правильності установки жерновов. Воробить,
креслити окружність по воробу; Воробление порівн. воробка ж. дійств. по глаг.
Вороб м. або воробы мн. горобці порівн. тамб. воробка ж. злодій. снаряд для
размота пряжі: дерев'яний хрест, з колочками на кінцях, що звертається
лежма на стійці, роблять його й стійкому, колесом. З веретена (качан,
простень) пряжа мотається на мотовило, тальку (ціпок, з одного кінця
ріжками, з ін. милицею): 20 перечетин, по 40 ниток, це тальку,
сороковушка (або: три нитки численица, яких 20 іде на пучок, а 4
пучка на пасму, п'ять пасом на тальку або пятину), ця пряжа
распетливается на воробы й з них (у селян, а в домашн. закладах
поміщиків і на фабрик., неск. інакше) мотається на в'юшку, тюрик, а з нього
- на шпульку, цівки, вкладений у човник, для ткання. Ока як на
воробах, так і ходять колом. Подібний сему снаряд, для размота мотків на
клубки, у будинках, називають воробами й мотовалкою. Воробчатый, улаштований
на зразок воробов, з лежачим колесом на осі. Воробчатая млин, в
якої лежачі крила Ворона ж. вороба, промінь для черченья кружал дошка
на остии; | солеварн. залізні рогачі, гаки за які привішений чрен,
четыреугольный казан, в 10-12 аршин.
|
|
