| |
Вопиять
- про що, до кого, по кому; возопиять, голосно волати, благати,
кричати; ридати, вити, випускати крик. Волаюча образа, як би сама
собою благаюча про правосуддя. Волати (возопить і взвопить). пск. волати,
те ж, але вопиять більш ставиться до волання словесного, а волати - до
стогонів, ридань. Знач. це в разн. губ. змінюється: волати влад. ниж.
вити, плакати голосом, особ. по небіжчикові, голосити; наречена також
волає на девичнике; тамб. кричати, репетувати (вор. голосити, сиб. позіхати),
розпустити голос у всю глотку; пск. новг. кликати, призивати, кликати
голосно по імені; волай його (новг.-чер. ричати, новг.-бор. клинуть,
склинуть); костр.-кин. говорити, казати, баяти. А що ж ти не волав
мені, що пойдеш у місто? Волай яние, вопиение, вопление порівн. действ. по
глаг., плач. ридання, стогону, моління; лемент; воп м. стар. і пск.
вопка, вопа ж. крик м. те ж; голосний голос людини, лемент, клич,
волання зі скаргою, із благанням, отчаяньем; плач, ревіння. | Вопа, волала про.
пск. крикса, рева, плаксій ( від цього выпь). Вопленый, з'єднаний з
криком, з лементом, риданням. Вопливый, крикливий або плаксивий. Вопудать
перм.-кунг. співати, особ. співати голосно протяжливі пісні.
|
|
