| |
Влада
- право, сила й воля над чим, свобода дій і
розпоряджень; начальствування; керування; | начальство, начальник або
начальники. Усякому дана влада над своїм добром. Закон визначає
влада кожної посадової особи, а верховна влада вище закону.
Велика влада від Бога. Усяка влада від Бога. Усяка влада Богові відповідь
дає. Сельския влади, із селян, голова, староста та ін. Бог дає тому
влада, кому похочет. Розійшлася новгородська влада, розійшовся й місто,
старий. Гість у владі хазяїна. Владний, кому дана влада, сила, право й
воля чому розпоряджатися: сильний, могутній владою. Владно нареч. вільно,
із властию, по праву. | Владний стар. і зап. свій, власний.
Підписав рукою властною. Власно нареч. ( від влада? або від волось в
волосся?) сиб. зап. южн. подібно, рівно, точно як, точь у точь, не дати,
не побрати. Володар, -ница, владар м. -линша, -линка ж. властель м.
волостель і волостельша, пан і пані; владетель, власник, хто
тримає владу, право й силу над чим, хто велить, управляє, володіє.
Властителев, владарів; властительницын, властелиншин, властелинкин,
владетелев, владетельницын. Властельский, властелинский, властительский,
стосовний до влади, влади; властивий начальству, особ. вищому.
Властительство, властелинство, властельство порівн. волостельство, влада
або панування, панування, повновладне керування. Панувати,
властить, властительствовать, властельствовать чому, над ким, управляти
владно, панувати, веліти, розпоряджатися. Володарювання,
володіння, керування, у знач. дії; господствование.
Властодержавный, державновластный, самодержавний, вседержавний,
всевладний. Властодержец м. -держица ж. старий. верховний владар,
государ. Властодержатель м. правитель, намісник. Властолюбство порівн.
любоначалие, пристрасть до панування, до володарювання. Властолюбний,
жагучий до влади, що домагається самовладдя. Властолюбець м. -любица ж.
людей, що безмірно любить панувати, начальствовать, нікому не
бажаючий підкоритися. Властоненавидец, -ненавистникм. збурювач;
свавілець, що не терпить влади.
|
|
