| |
Уводити
- увести або ввесть, вваживать, вести кого в що; доставляти
вхід, доступ. Генерал увів війська в місто. Я не люблю вводити інших в
удома, знайомити. Увести колоду в стіну, косяк у двері, замінити старе
новим. Увести корабель у гавань, у док. Уводити моди, звичаї, порядки;
заводити, засновувати змушувати прийняти їх. Уводити кого в помилку, в
гріх, утягувати, подавати привід, збивати. Вваживать малоупотреб. і
утворює також вид дієслів увозити й ввадить. Не дадуть, так і в гріх не
уведуть, про відмову. Увели в гріх (у лихо), як біс у болото. Уводитися,
увести, бути вводиму ким; вставлятися, вкладатися; входити в
уживання, як закон або звичай. У нас увело (безличн. або введене)
іти від людей не простясь. Нині вводяться нові nорядки. Увести вінець
у хату, вставити в стіну; підвести, знизу; нарубати, зверху.
Новонароджене вводиться в хрещену віру від хліба-солі. Ввождение порівн.
длит., уведення закінчать., уведення м. вводка ж. про. дійств. по глаг. |
Уведення також предмет або плід дії: вступ, передмова,
виклад початків або загального погляду, із приводу якого-небудь твору. |
Церк. свято, на пам'ять входу в храм Пресвятої Діви, 21 листопада.
Введенье прийшло, зиму привело. Введенские морози зими не ставлять, моск.
На Введенье товсте леденье. Введенье ламає леденье, бувають відлиги.
Введенский, що ставиться до свята введення, або до церкви цього
назви. Вступний, уведений або, що вводиться, вставлений, вставний,
вставний. Вступні слова, мови, узяті звідки цілком і означувані
вступними знаками ("-"); вступна пропозиція, оборот мови, що містить в
собі повну думку, але підлеглий головній пропозиції; ставиться в
ком. Вступний тон, муз. більша терція акорду, за яким іде
акорд, якого основний бас чистою квартою вище того ж баса
попереднього акорду. Ввідний лист, свідчення про введення кого в
володіння нерухомим именьем. Вводитель м. вводительница ж. вводчик,
вводчица, хто ввів або вводить кого або що-небудь. Вводители чужих
звичаїв.
|
|
